Перейти до основного вмісту
Ткач Людмила Олександрівна
доктор філологічних наук
професор кафедри сучасної української мови

Народилася 4 серпня 1962 р. у місті Чернівці в родині українських інтелігентів, випускників біологічного факультету Чернівецького державного університету, Олександра Никифоровича та Ганни Федорівни Антонюків.

Середню освіту здобувала в загальноосвітній СШ № 19, де навчалася перші чотири роки, та в загальноосвітній СШ № 23 (нині Чернівецький ліцей № 5 «Оріяна»), яку закінчила в 1979 р. із золотою медаллю. Школяркою перемагала в учнівських олімпіадах міського та обласного рівнів. Вільний час проводила за читанням, захоплювалася поезією, співала в шкільному ансамблі «Горянка» (яким керував, світлої пам’яті, Андрій Плішка, учитель музики, згодом – Заслужений вчитель України, лавреат літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича, доцент Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича). Великий вплив на вибір майбутньої професії мало родинне виховання: батьки цікавилися українською культурою і прилучали до неї своїх дітей.

У 1979 р. вступила на філологічний факультет Чернівецького державного університету на спеціальність «Українська мова і література», який закінчила з відзнакою в 1984 р. У студентські роки зацікавилася мовознавчими дослідженнями. За відмінне навчання та участь у науковій роботі була відзначена стипендією імені Лесі Українки тодішнього Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР. Дипломну роботу про сучасні прізвища мешканців Чернівецької області виконала під керівництвом доцента кафедри української мови К. Лук’янюка. З 1984 р. працювала на філологічному факультеті: спочатку – на посаді лаборанта методкабінету, а з 1985 р., за пропозицією завідувача кафедри української мови проф. І. Слинька, почала викладати на цій кафедрі дисципліни «Діалектологія української мови», «Сучасна українська мова», «Правописний практикум».

У 1987 – 1990 рр. навчалася в аспірантурі (денної форми) під керівництвом кандидата філологічних наук, доцента кафедри української мови К. Лук’янюка, брала активну участь у наукових конференціях, що відбувалися на той час в університетах та педагогічних інститутах України (Ніжин, Дніпропетровськ, Одеса, Київ), підготувала перші наукові публікації. Паралельно досліджувала спадщину видатного українського філолога проф. В. Сімовича за матеріалами його іменного фонду, що зберігався (й донині зберігається) в Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. З доповіддю про внесок проф. В. Сімовича в українське мовознавство виступила на науковій конференції «Ідеї та постаті (З історії мовознавства в Україні)», що її організувала й провела у вересні 1989 р. рада молодих учених Інституту мовознавства О. О. Потебні НАН України. Відтоді історія українського мовознавства стала одним з провідних напрямів наукових досліджень та педагогічної роботи Л. Ткач (Тарновецької). Науковій спадщині видатних представників українського мовознавства та шкільництва на Буковині – С. Смаль-Стоцького, В. Сімовича, З. Кузелі, В. Кміцикевича, Ю. Кобилянського, А. Артимовича, О. Поповича та інших – присвячені численні публікації самої Л. Ткач (Тарновецької), а також публікації, дипломні роботи й дисертації її вихованців.

Кандидатську дисертацію за спеціальністю 10.02.02. – мови народів СРСР (українська мова) виконала під керівництвом доцента кафедри української мови Чернівецького університету К. М. Лук’янюка й успішно захистила 25 грудня 1990 р. в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні Академії наук Української РСР (м. Київ). Офіційними опонентами на захисті дисертації були проф. С. Бевзенко, один з провідних українських діалектологів та істориків мовознавства, та Л. Масенко, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні, нині – провідна дослідниця в галузі української соціолінгвістики.

Тема кандидатської дисертації «Становлення українських прізвищ Буковинської Наддністрянщини (на матеріалі ревізьких сказок першої половини ХІХ ст.)». Дисертація стала першим в українському мовознавстві дослідженням з історичної антропонімії Буковини та Північної Бессарабії, у якому на матеріалі архівних джерел першої половини ХІХ ст. (що зберігаються в Національному архіві Республіки Молдова) вдалося розкрити процес становлення офіційних прізвищ мешканців однієї з давніх українських етнічних земель між Прутом і Дністром, що нині становлять східну частину Чернівецької області. На базі близько 14 тисяч фіксацій антропонімних сполучень, що ідентифікували особу в переписних документах того періоду, вдалося довести, що в Буковинській Наддністрянщині прізвищева система перебувала на стадії становлення й остаточної стабілізації, а основою для офіційних прізвищ українських селян послужили традиційні, народнорозмовні засоби називання особи. Новаторською рисою цього дослідження було й залучення історичних джерел такого типу, як «ревізькі сказки», що мало наприкінці 1980-х років і реабілітаційний аспект. Адже на той час єдиною працею в українській філології, виконаною на матеріалі таких джерел, була стаття М. Корниловича, історика та архівіста, що зазнав репресій у роки сталінського терору, «Народня родова ономастика на Волині наприкінці ХVІІІ і в І-ій пол. ХІХ в.», опублікована в «Етнографічному віснику» Всеукраїнської Академії Наук в 1930 р.

У дисертації досліджені українські прізвища (прізвищеві назви особи), зафіксовані в ревізьких сказках колишнього Хотинського повіту Бессарабської губернії Росії за 1824, 1835, 1858 рр. Ці документи містять суцільний антропонімійний опис населення близько 80 давніх населених пунктів, що нині перебувають в адміністративних межах Чернівецької області України.

Лексико-компонентний аналіз антропонімних сполучень виявив, що на первісних етапах становлення офіційної системи особових назв урядові документи значною мірою відбивать стихію народнорозмовного іменування з властивою для нього невнормованістю. В досліджуваний період формули, що ідентифікували особу, налічували від 2 до 5 антропонімів. Переважна більшість прізвищевих назв, зафіксованих у першій половині ХІХ ст., збереглася й донині в прізвищах мешканців відповідних сіл.

Ключові слова: історична антропонімія української мови, українські прізвища, ревізькі сказки першої половини ХІХ ст., Буковинська Наддністрянщина.

 

Після завершення навчання в аспірантурі працювала на посаді асистента кафедри української мови Чернівецького державного університету, а з 1993 р. – на посаді доцента цієї самої кафедри. Активно працювала і в науковій галузі. Була стипендіатом Стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених. У 1995 р. спільно з Є. Карпіловською (нині – керівником відділу лексикології, лексикографії та структурно-математичної лінгвістики Інституту української мови НАН України) підготувала підручник «Українська література ХІ – ХVIII ст.: хрестоматія з коментарями», що був відзначений ІІ премією фонду «Відродження» на конкурсі «Трансформація гуманітарної освіти в Україні».

У 1991 р. проходила наукове стажування в Інституті славістики Віденського університету (Австрія). Наприкінці 1990-х рр. виступала як запрошений доповідач на міжнародних конференціях та симпозіумах (в Іллінойському унівсерситеті, США; у Віденському університеті, Австрія).

Упродовж 1997–1998 рр. Л. Ткач (Тарновецька) керувала роботою кафедри українознавства Буковинської Малої Академії (нині – Чернівецького територіального відділення Малої академії наук України) в перші роки її становлення. Випускниці Академії – І. Марко та Г. Золотарюк, які працювали під керівництвом Л. Ткач (Тарновецької), – здобули дипломи переможців на Всеукраїнському етапі конкурсу учнівських наукових робіт. У 2002 р. Л. Ткач входила до оргкомітету й очолювала журі ІІ етапу ІІ Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика.

У 1997 р. Л. О. Ткач вступила в докторантуру при Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, зосередившись на підготовці докторської дисертації за темою «Мовна ситуація на Буковині в кінці ХІХ – на початку ХХ століття і розвиток української літературної мови». Дослідження виконувала за підтримки наукового консультанта професора, академіка НАН України В. М. Русанівського. 25 березня 2008 р. успішно захистила докторську дисертацію в спеціалізованій раді Д 26. 172. 01 при Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. Офіційними опонентами на захисті виступили доктори філологічних наук, визнані фахівці з історії та культури української мови Н. Сологуб, провідний науковий співробітник відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України; О. Сербенська, професор кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету ім. І. Франка; В. Статєєва, професор кафедри української мови Ужгородського національного університету.

Тема докторської дисертації «Мовна ситуація на Буковині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. і розвиток української літературної мови». У роботі досліджено розвиток української мови на Буковині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в умовах її становлення як однієї з офіційних мов краю та контактування з іншими мовами. Українсько-німецькі, українсько-польські, українсько-румунські мовні зв’язки аналізуються в контексті тогочасних суспільно-політичних умов функціювання української мови та її соціального статусу на землях Буковини, Галичини, Наддніпрянщини. Окрема увага приділена феноменові галицько-буковинського койне та церковнослов’янській культурно-писемній традиції в західноукраїнському варіанті літературної мови кінця ХІХ – початку ХХ ст. Уперше в українському мовознавстві подана характеристика явищ мовної інтерференції, типових для цього варіанта літературної мови, та проаналізоване відображення західноукраїнської лексичної та фразеологічної специфіки в українській лексикографії ХХ ст. Щодо ряду слів та зворотів, які з політичних причин були штучно вилучені з активного вжитку, запропоновано переглянути обмежувальне маркування як діалектних, західних тощо та повернути їх до активного вжитку в сучасній українській літературній мові.

Ключові слова: історія української літературної мови, галицько-буковинське койне, багатомовне середовище, українсько-польські мовні зв’язки, українсько-німецькі мовні зв’язки, українсько-румунські мовні зв’язки, соціолект галицько-буковинської інтелігенції, церковнослов’янізми, мовна інтерференція, мовна норма, Буковина у складі Австро-Угорської монархії.

 

З 2004 до 2010 рр. була членом спеціалізованої вченої ради К 76.051.07 в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича з присудження наукових ступенів кандидатів філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 ‒ українська мова; з 2006 р. ‒ зі спеціальностей 10.02.01 ‒ українська мова та 10.02.04 ‒ германські мови.

З 2008 року Л. О. Ткач обрана на посаду професора кафедри сучасної української мови, а в 2010 р. їй присуджене вчене звання професора кафедри сучасної української мови.

Після захисту докторської дисертації й дотепер узяла участь у роботі понад 70-ти міжнародних та всеукраїнських наукових форумів (конференцій, симпозіумів, конгресів), виступивши з доповідями на пленарних засіданнях («Współczesny dyskurs naukowy o kształtowaniu się języka i literatury narodowej w przestrzeni pomiędzy Niemcami / Austrią, Rzeczpospolitą, Wielkim Księstwem Litewskim a Rosją» (2008 р., Варшавський університет; м. Варшава, Польща); Міжнародна наук. конф. в Університеті «Бабеш-Бояї» до 10-річчя відділення україністики (2010 р., м. Клуж-Напока, Румунія); Міжнародна наук. конф. з нагоди 60-ої річниці від дня народження і 5-ої річниці дня пам’яті засновника і першого завідуючого кафедрою української і русинської філології Ніредьгазької Вищої Школи Іштвана Удварі (1950 – 2005) (2010 р., Ніредьгазька Вища Школа; м. Ніредьгаза, Угорщина); «Polskie dziedzictwo językowe na Kresach. W 20-lecie badań Profesora Janusza Riegera nad polszczyzną kresową» (2011 р., Instytut Języka Polskiego Polskiej Akademii Nauk; м. Варшава, Польща); IV Międzynarodowa Konferencja Naukowa «Chrześcijańskie dziedzictwo duchowe narodów słowiańskich Język. Literatura. Kultura. Historia» (2015 р., Katedra Językoznawstwa Historycznego IFW; Instytut Filologii Polskiej Akademia Supraska; Katedra Teologii Prawosławnej, Towarzystwo Przyjaciół Kultury Żydowskiej; Katedra Językoznawstwa Ogólnego i Rosyjskiego Witebskiego Uniwersytetu Państwowego im. Piotra Maszerowa; м. Супрасль, Польща); Simpozionul internaţional «Dialogul slavistilor la începutul secolului al XXI-lea” (2015 р., Universitatea Babes-Bolyai Cluj-Napoca; Facultatea de litere departamentul de limbi si literaturi slave; Uniunea ucrainenilor din România; м. Клуж-Напока, Румунія); Międzynarodowa Konf. Ekumeniczna «Ewangelia w języku matki. Inspiracje dziedzictwem św. Cyryla i Metodego w wychowaniu i edukacji – wschodnioeuropejskie doświadczenia w kontekście aktualnych wyzwań» (2015 р., Katedra Ukrainoznawstwa Wydziału Studiów Międzynarodowych i Politycznych Uniwersytetu Jagiellońskiego; Instytut Teologii Fundamentalnej, Ekumenii I Dialogu UP JPII; Fundacja św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej w Krakowie та ін.; м. Краків, Польща); Міжнародна наук. конф. «Мова як світ світів: граматика і поетика текстових структур» (2015 р. і 2023 р., Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології, кафедра сучасної української мови); Міжнародна наук.-практ. конф. «Міжкультурна комунікація: мова – культура – особистість» (2016 р., Національний університет «Острозька академія»; ф-т романо-германських мов; наук.-практ. лабораторія «Сучасні технології формування іншомовної комунікативної компетенції»; м. Острог); Міжнародна наук. конф. «Ареалогія й ономастика» (Ужгородський національний університет, м. Ужгород); Міжнародна наук. конф. «Українська мова і сфера сакрального» (2013 р. і 2016 р., Інститут української мови НАН України; ЧНУ імені Ю. Федьковича, кафедра історії та культури української мови; Кафедра україністики Варшавського університету (Польща), м. Чернівці); Міжнародна наук. конф. «Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі» (2013 р., 2017 р., Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка, кафедра української мови; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України; Природничо-гуманітарний університет у м. Сєдльце (Польща); м. Кам’янець-Подільський); Міжнародна наук. конф. «Книжки про слова. Історична та діалектна лексикографія»: Тимченківські читання 5; Актуальні проблеми діалектології 16 (2017 р., Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Мовознавча комісія Наукового товариства ім. Шевченка; м. Львів); Міжнародна наук. конф. «Мовне законодавство і мовна політика: Україна, Європа, світ» (2017 р., НАН України; Інститут мовознавства імені О. О. Потебні; Українське бюро лінгвістичних експертиз; Міністерство науки і освіти України; Міністерство культури України; м. Київ); ІХ Міжнародний конгрес україністів (2018 р., Міжнародна асоціація україністів; м. Київ); Міжнародна наук.-практ. конф. «Цілі сталого розвитку третього тисячоліття: виклики для університетів наук про життя» (2018 р., Національний університет біоресурсів і природокористування України; м. Київ); Міжнародна наук.-практ. конф. «Соціокультурні та комунікативні аспекти функціонування мовних одиниць» з нагоди ювілею доктора філологічних наук, професора Катерини Городенської 2018 р., Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ); Міжнародна наук. конф. «Діалектний часопростір. Світлої пам’яті Наталі Хобзей» (2019 р., Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; м. Львів); Міжнародна наук. конф. «Микола Лукаш: спадщина, рецепція, пам’ять» (2019 р., НАН України; Відділення літер., мови та мистецтвознавства; Ін-т мовознавства м. О. О. Потебні; Київ. національний ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т філології; Національна Асоціація Україністів; м. Київ); Міжнародна наук. конф. «Lexicografia medievală și premodernă în era digitală» (2021 р., Інститут славістики Ясського університету, м. Ясси, Румунія); Міжнародна наук. конф. «Національна пам’ять у філології: наукова спадщина академіка Віталія Русанівського» (2021 р., Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України, м. Київ); Міжнародна славістична конф., присвячена пам’яті святих Кирила і Мефодія (2022 р. і 2023 р., Інститут української мови та Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України; Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди; Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка; Інститут літератури Болгарської академії наук; Інститут болгарської мови імені професора Любомира Андрейчина Болгарської академії наук; Шуменський університет імені Єпископа Константина Преславського; Київ – Софія – Харків – Шумен); Міжнародна наук. конф. «Рефлексії про Григорія Сковороду в ХХІ столітті» (2022 р., Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди; Харківська обласна державна адміністрація; Варшавський університет, м. Харків); Міжнародна наук.-практ. конф. «Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікацї» (2022 р., Національний університет «Острозька академія», м. Острог) тощо.

З 2015 р. Л. О. Ткач, як представниця України, запрошена до складу постійного члена Комісії зі слов’янських літературних мов при Міжнародному комітеті славістів, брала активну участь у засіданнях Комісії, виголосивши, зокрема, такі доповіді: «Культурний досвід ранньомодерної доби в лексичному фонді української мови та його рецепція в українській лінгвістиці й тенденціях мовного розвитку в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.» (2015 р. – м. Оломоуц (Чеська Республіка), Filozofická fakulta Univerzity Palackého v Olomouci); «Соціолінгвістичні аспекти лексикографічної кодифікації української літературної мови в другій половині ХХ – на початку ХХI ст.» (2016 р., м. Нітра (Словацька Республіка), Filozofická fakulta Univerzity Konštantína Filozofa); «Ставлення до культурно-писемної та народнопоетичної традицій української літературної мови в практиці українських перекладацьких шкіл ХХ ст.» (2018 р., м. Прага (Чеська Республіка), Slovanska Národna Knihovna v Praze a pod záštitou Českého Komitétu Slavistů a České Společnosti pro slavistická, byzantologická a balkanistická studia). У 2018 р. на XVI міжнародному з’їзді славістів у Бєлграді (Республіка Сербська) виступила з доповіддю «Культурно-писемна та народнопоетична традиція української літературної мови в практиці українських перекладацьких шкіл ХХ ст.». У 2019 р. на базі Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Л. О. Ткач підготувала та провела засідання Комісії зі слов’янських літературних мов на тему «Варіантність та кодифікація слов’янських літературних мов: історичні, територіальні, соціальні, стилістичні аспекти», у якій взяли участь фахівці зі слов’янських літературних мов з України, Чехії, Сербії, Словенії, Хорватії.

За час роботи на кафедрі сучасної української мови Л. О. Ткач виконувала й важливу науково-організаційну роботу: у 1996 – 2008 рр. була відповідальним секретарем редколегії фахового видання «Слов’янська філологія», а також безпосередньо готувала випуски, присвячені ювілеям видатних постатей в українській літературі та філології («Ольга Кобилянська – письменниця і громадянка: національне і загальнолюдське», 2004; «Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератури», 2005; «Василь Сімович – особистість, науковець, громадянин», 2008). З 2012 до 2015 рр. Л. О. Ткач була науковим співредактором славістичного збірника «Dialogul slaviştilor la începutul secolului al XXI-lea», що виходить у Клузькому університеті Бабеш-Бойяї (м. Клуж-Напока Румунія).

У 2002 році Л. О. Ткач взяла активну участь в організації V Міжнародного конгресу україністів, що проходив у Чернівецькому університеті.

Упродовж тривалого часу Л. О. Ткач активно працює над вивченням та популяризацією наукової спадщини замовчуваних у часи УРСР українських мовознавців та культурних діячів – В. Сімовича, С. Смаль-Стоцького, Ю. Шевельова. Так, у 1998 р. у Чернівцях завдяки ініціативі Л. О. Ткач та за її упорядкування й редакторства перевидані наукові розвідки Ю. Шевельова «Традиції і новаторство в лексиці і стилістиці І. П. Котляревського»; «Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941): Стан і статус» – до 90-річчя від дня народження видатного українського філолога й мислителя.

У 2003–2005 рр. Л. О. Ткач керувала виконанням наукового проєкту Центру буковинознавства при ЧНУ ім. Ю. Федьковича «Історико-філологічна спадщина Василя Сімовича: статті, документи, матеріали», у рамках якого вперше в Україні здійснено двотомне видання праць проф. В. Сімовича (Сімович В. Праці у двох томах. Т. 1: Мовознавство / Упорядк. і передмова Л. Ткач. Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. 520 с.; Т. 2: Літературознавство. Культура / Упорядк. Л. Ткач, О. Івасюк за участю Р. Пилипчука, Я. Погребенник; передмова Ф. Погребенника. Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. 904 с.). Видання було відзначене на 12-ій Національній книжковій виставці-ярмарку «Форум видавців у Львові» 15 вересня 2005 р. у числі найкращих 12 видань року – «за повернення українській гуманітарній спільноті” наукової спадщини видатного українського філолога та культуролога». Позитивні відгуки на виданні опубліковані в центральній пресі («Урок української» (2005, № 7-8), «Літературна Україна» (2005, 14 липня), «Книжник-ревю», «Слово Просвіти» та ін.). На книжковій ярмарці у Франкфурті-на-Майні (Німеччина) «високої оцінки удостоїли фахівці, зокрема, чудово видане двотомне видання праць і спогадів відомого українського вченого, культурного і громадського діяча кінця ХІХ – початку ХХ ст. Василя Сімовича, що побачило світ цього року в Чернівцях» («Книжковий клуб плюс», 2005, № 12).

Разом з доцентом кафедри української літератури О. Івасюк Л. О. Ткач виступила ініціатором проведення у Чернівцях міжнародних наукових конференцій, присвячених 125-річчю від дня народження В. Сімовича («Василь Сімович (1880–1944) – особистість, науковець, громадянин», березень 2005 р.) та 150-річчю від дня народження С. Смаль-Стоцького («Постать Степана Смаль-Стоцького в національно-культурному житті Буковини кінця ХІХ – початку ХХ ст. і сучасна рецепція його доби», лютий 2009 р.).

У 2006 –2007 рр. Л. О. Ткач керувала виконанням наукових проєктів з транскордонного співробітництва «Україна – Румунія», що були фінансовані Фондом фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки України («Церковнослов’янська традиція як посередник в українсько-румунських мовно-культурних зв’язках на теренах Буковини»; «Спадщина християнської культури на Буковині та її відображення в мові та писемності українського та румунського народів»). У 2008–2010 рр. – керувала філологічним та історичним напрямом науково-дослідної програми «Буковинські студії – V» в Центрі буковинознавства при ЧНУ ім. Ю. Федьковича; у 2011 – 2012 рр. – підготувала перспективний план науково-дослідної роботи Центру Буковинознавства за культурологічним напрямом у межах теми «Мовно-культурний соціум Буковини і Бессарабії як історичний феномен».

Одним із виявів активної професійної діяльності Л. О.Ткач є опонування на захистах наукових робіт. Упродовж 1996–2021 рр. Л. О. Ткач (Тарновецька) виступила офіційним опонентом на захистах дисертацій, автори яких добре відомі своїми досягненнями в сучасній українській лінгвістиці та в громадсько-культурному житті. Серед них – Ірина Фаріон (кандидатська дисертація «Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII – початку XIX ст. (прізвищеві назви)» і докторська дисертація «Суспільний статус староукраїнської мови в XIV – XVII століттях»), Валентина Лєснова (кандидатська дисертація «Номінація людини та її рис у східнослобожанських українських говірках”); Роман Трифонов (кандидатська дисертація «Роль мовної дискусії початку ХХ ст. у процесі формування літературних норм української мови»); Тетяна Монахова (кандидатська дисертація «Мова Валерія Шевчука: ключові концепти, корпус, тезаурус»), Надія Трач («Українська правнича термінологія у ХХ ст.»), Ольга Заневич (кандидатська дисертація «Перехідні та неперехідні дієслова в пам’ятках української мови XVI – першої половини XVII ст.»), Марина Капась-Романюк (кандидатська дисертація «Стійкі дієслівні сполуки в українській діловій мові кінця XVI – XVII століть (семантика, структура, особливості функціонування)», Людмила Підкуймуха (кандидатська дисертація «Лексичний склад західноукраїнського варіанта літературної мови (на матеріалі художніх текстів львівських письменників першої полХХ ст.»), Іванна Цар (кандидатська дисертація «Українське повсякденне мовлення в міському молодіжному середовищі: структура і функціонування»), Пилип Селігей (докторська дисертація «Український науковий текст: проблеми комунікативної повноцінності та стильової досконалості»), Ірина Процик (докторська дисертація «Футбольна лексика у формальному та неформальному дискурсах») та ін. У 2018 р. проф. Л. О. Ткач опонувала на захисті докторської дисертації Дагмар Петішкової на тему «Рецепція середньовічного збірника Люцидаріус в українському літературному середовищі» на філософському факультеті Карлового університету (м. Прага).

За майже 40 років науково-педагогічної діяльності Л. О. Ткач має визнану репутацію досвідченого педагога вищої школи й докладає чимало зусиль для залучення студентської молоді до мовознавчих досліджень. Студенти філологічного факультету, які працюють під науковим керівництвом Л. О. Ткач, активно й успішно виступають на всеукраїнських та міжнародних конференціях (як-от: щорічна всеукраїнська конференція «Подільська регіональна лексикологія: стан та перспективи» у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського; «Слобожанська бесіда. актуальні питання лінгвоекології», що проводилася на базі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка; «8th Сonference for Young Slavists in Budapest. International scientific conference for students (Eötvös Loránd University (Угорщина); Міжнародна науково-практична конференція «Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації» в Національному університеті «Острозька академія», «Всеукраїнські Арватівські читання» в Ніжинському державному університеті ім. М. Гоголя та ін.).

На високому фаховому рівні проф Л. О. Ткач викладає лекційні курси сучасної української мови (лексикологія, фразеологія, лексикографія; морфеміка і словотвір); методики викладання української мови у вищій школі; розробила авторські програми дисциплін «Розвиток української літературної мови на Буковині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.»; «Міжмовні стосунки як чинник розвитку української літературної мови»; «Рекламний стиль в українській мові»; «Соціолінгвістика і міжкультурна комунікація», «Українська мова в перекладацькій практиці ХХ – поч. ХХІ ст. у зв’язку з методикою викладання в ЗЗСО» та інші.

Коло наукових інтересів та тематичка публікацій проф. Л. О. Ткач – різнобічні: сучасна українська мова (лексикологія, фразеологія, морфеміка, словотвір, стилістика); лексикографія; лінгвокультурологія; соціолінгвістика; історія української літературної мови (становлення західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ – початку ХХ ст.); розвиток української літературної мови на Буковині (мова творів та епістолярію Ю. Федьковича, О. Кобилянської, Т. Галіпа та ін.); міжмовні та міжкультурні зв’язки; мова українських видань у діаспорі; переклади Біблії українською мовою в кінці ХІХ – першій половині ХХ ст.; мова перекладів українською мовою творів світової класики; мова української реклами кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.; українська діалектологія та наукова спадщина представників Одеської і Чернівецької діалектологічних шкіл (Ю. Карпенка, Т. Заворотної, К. Германа, В. Прокопенко, К. Лук’янюка та ін.); історія українського мовознавства; українська ономастика; історична антропонімія тощо.

Л. О. Ткач створила наукову школу дослідників української літературної мови на Буковині кінця ХІХ – початку ХХ ст., що вивчають мовно-культурні процеси краю в широкому історико-культурному контексті. Під керівництвом Л. О. Ткач успішно захистили свої дипломні роботи, а згодом виконали й успішно захистили кандидатські дисертації: Тетяна КісЕволюція художньої метафори: лінгвокультурний аспект», 2001 р.); Тетяна Мороз Лексика перекладів книг Святого Письма у контексті розвитку української літературної мови в другій половині XIX – на початку XX століття», 2007 р.); Інна Черкез (Шепетюк) («Українська мова в епістолярних текстах кінця ХІХ – початку ХХ ст.» 2008 р.); Оксана Федунович-Швед («Лексика перекладів Миколи Лукаша у зв’язках із культурно-писемною традицією української мови» (2008 р.); Ольга Кацімон («Теоретичні і практичні аспекти діяльності українських мовознавців на Буковині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.», 2010 р.); Ірина Марко («Становлення офіційно-ділового стилю західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ – початку ХХ ст.», 2010 р.). У 2012 р. кандидатську дисертацію на тему «Лексичні румунізми в українській мові на діалектному та літературнонормативному рівнях» захистила Ніколетта Головач, виконавши надзвичайно актуальне для Буковине дослідження з українсько-румунської проблематики – саме як носій румунської мови. У 2021 р. Тетяна Гуцуляк (Кіс) успішно захистила докторську дисертацію («Типологія образних семантико-мотиваційних відношень у відіменниковому словотворі української мови»), при виконанні якої Л. О. Ткач була науковим консультантом. Нині під керівництвом Л. О. Ткач працюють дисертантки Анна Закутня та Мар’яна Яремій.

Як науковець і викладач, Л. О. Ткач підтримує завжди підтримувала дружні зв’язки з колегами з інших вищих навчальних закладів України. Так, у травні 2016 р. спільно з доцентом В. В. Лєсновою (представником керівництва Луганського національного університету ім. Т. Шевченка, що був переміщений у м. Старобільськ Луганської обл.) організувала спільне проходження діалектологічної практики студентів 2-го курсу названого університету та студентів філологічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича; до заходів практики входило й проведення наукового семінару з діалектології в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича для студентів 2 курсу спеціальності «Українська мова і література» факультету української філології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка).

Коло наукових зацікавлень – мовна ситуація та розвиток української мови і культури на Буковині; соціолінгвістика; мова та суспільство; лінгвокультурологія; українська лексикографія в синхронії та діахронії; лексикологія, фразеологія та словотвір української мови; історія української реклами в мовному, соціокультурному та прагматичному аспектах; українська діалектологія; міжкультурна комунікація, міжмовні контакти; історія українського мовознавства; українська філологія в Чернівецькому університеті.

Людмила Олександрівна Ткач є автором понад 200 наукових праць.

1.  Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Частина 1: Матеріали до словника. Чернівці: Рута, 2000. 408 с.

2.  Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX – на початку XX ст. Частина 2: Джерела і соціокультурні чинники розвитку Чернівці: Рута, 2007. 704 с.

3.  Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Частина 3: Буковинська фразеологія у міжмовних зв’язках та в загальноукраїнському контексті. Чернівці: Книги – ХХІ, 2007. 252 с.

4.   Ткач Л. О. Ставлення до культурно-писемної та народнопоетичної традицій української літературної мови в практиці українських перекладацьких шкіл ХХ ст. Slovanské spisovné jazyky od teorie k praxi: formování jazykového vědomí a postojů k jazyku: tematický blok na XVI. Mezinárodním sjezdu slavistů (Bělegrad 20.–27.8.2018) / H. Gladkova, M. Giger, O. Bláha (eds.). Vydání prvni. Praha: Filozofická fakulta University Karlovy, 2018. S. 228–262.

 

Ми використовуємо власні та сторонні файли cookies та localStorage для аналізу веб-трафіку та поширення матеріалів. Налаштування конфіденційності